Українська (UKR)
Видання з питань ГП

Бак В.Ф. "Використання методології духовного гуманізму в поясненні теми XV Міжнародних Читань з гуманної педагогіки «Виховуватися в моральному кліматі пам'яті»

 

Громадський рух гуманної педагогіки склався в умовах кризи традиційної системи освіти, яка була викликана тим, що зміст освіти, а також форми і методи навчання не відповідають еволюційним тенденціям у розвитку людства.

Авторитаризм і насильство в педагогіці, як і в будь-яких інших соціальних сферах, виникають з обмеженої свідомості тих, хто моделює соціальні процеси. «Матеріалістична педагогічна свідомість може породити лише один продукт - авторитарну педагогічну практику» [1, с. 97]. Гуманна педагогіка успішно існує і розвивається в сучасному педагогічному просторі тому, що ґрунтується на новій для традиційної педагогічної науки методології, яка відповідає викликам часу - методології духовного гуманізму.

 

Методологія - це вчення про методи, способи і стратегії дослідження предмета. Методологія духовного гуманізму відображена в «Маніфесті гуманної педагогіки». Спробуємо зрозуміти глибинну суть її положень і застосувати до пояснення теми XV Міжнародних Педагогічних Читань «Виховуватися в моральному кліматі пам'яті».

Основним методологічним положенням Гуманної педагогіки є віра в Божественне начало, не обмежена рамками певної релігії. «У поняття духовності, - записано в «Маніфесті», - крім інших складових, можна закладати суть того чи іншого класичного світового релігійного вчення» [2, с. 13].

Далі методологічні положення можна розділити на дві важливі складові, які утворюють цілісну методологічну систему духовного гуманізму. Перша - це філософсько-теоретична, а друга - суб'єктивно-діяльнісна.

Суть першої полягає в тому, що Віра в Божественне начало закладає четвертий вимір в педагогіці - основу розширеної педагогічної свідомості, що вміщує три аксіоматичні постулати або припущення: «Реальність Вищого Світу, Вищої Свідомості, Бога. Реальність безсмертя людського духу і його прагнення до вічного вдосконалення. Розуміння земного життя як відрізка шляху духовного вдосконалення і сходження» [2, с. 13]. А також висновки про філософське сприйняття Дитини: «вона є явище (веління духу) в нашому земному житті, вона є носієм свого призначення, своєї місії, - в ній міститься найбільша енергія духу, можливість необмеженого духовного вдосконалення» [2, с. 13].

Духовна суть Дитини розширеною педагогічною свідомістю доповнюється провідними якостями її земної психологічної природи: прагненням до розвитку, прагненням до дорослішання, прагненням до пізнання, прагненням до свободи [2, с. 13].

Ці основні положення філософсько-теоретичної складової методології духовного гуманізму добре відомі, але наша виховна і педагогічна практика буде відповідати гуманній педагогіці лише тоді, коли ми добровільно почнемо усвідомлену роботу над собою. Це і є суб'єктивно-діяльнісна складова методології духовного гуманізму. В Маніфесті вона позначена в розділах «Перемогти себе», «Що від нас залежить» і «На що спрямувати нашу творчу енергію». Маніфест закладає основи шляху самовдосконалення, а по них кожен проходить добровільно. Перелічимо деякі з них - це увага до духовного життя, виховання в собі шляхетності та великодушності, відповідальності за свої думки і слова, усвідомлення законів: причин і наслідків, любові, духовної єдності.

Методологія духовного гуманізму глибоко етична за своєю суттю і дає результати тільки за умови нашої внутрішньої роботи над собою. Звідси стає зрозумілим, чому «справжнє виховання дитини - є виховання самих себе». Тільки в міру того, як ми опановуємо її, змінюється наша свідомість, викликаючи зміну освітнього простору навколо нас. Якщо ми намагаємося долати інерційний авторитаризм освіти, то звичайні педагогічні поняття набувають для нас глибокого духовного змісту.

Про істинно духовне значення педагогічних слів йдеться в розділі Маніфесту «Педагогічна сузір'я слів». Сенс слова залежить від духовної глибини людини, що намагається його зрозуміти, він одночасно відповідає свідомості і справам людини. Духовне значення слова виховання - це живлення духовної осі. Зрозуміти, яким чином та за допомогою чого відбувається духовне живлення осі, ми зможемо лише в тому випадку, якщо на практиці почнемо організовувати виховні потоки навколо дітей.

Наші Міжнародні педагогічні Читання - це процес усвідомлення духовного змісту гуманної педагогіки через взаємодію. На них завжди були присутні дві методологічні складові пізнання гуманної педагогіки: філософсько-теоретичне обґрунтування предмета і суб'єктивно-діяльну участь всіх присутніх, що в цілому дозволяло проживати певну містерію нашого становлення на своєму шляху в єдиному суспільному русі.

Спробуємо осмислити тему XV Міжнародних Педагогічних Читань «Виховуватися в моральному кліматі пам'яті» з позиції методології духовного гуманізму. Академік Д. С. Ліхачов у листі «ПРО ПАМ'ЯТЬ» писав: «Совість - це, в основному, пам'ять, до якої приєднується моральна оцінка вчиненого. Але якщо вчинене не зберігається в пам'яті, то не може бути й оцінки. Без пам'яті немає совісті. Ось чому так важливо виховуватися в моральному кліматі пам'яті: пам'яті сімейної, пам'яті народної, пам'яті культурної » [3]. У контексті цитати Д. С. Ліхачова пам'ять розглядається як моральні накопичення людства, все те краще, що виховує людину, підносячи її від нижчої тваринної природи до Божественної суті.

На наших Читаннях нам необхідно осмислити два найважливіших поняття в контексті духовного гуманізму: «ПАМ'ЯТЬ» і «ВИХОВАННЯ». Поняття духовності допомагає нам осягнути і повернути цим та іншим поняттям їх істинний зміст, внаслідок чого перед нами відкриваються прекрасні горизонти гуманної педагогічної свідомості. Можливо, подальші роздуми будуть викликати в когось незгоду або бажання доповнити або розширити їх своїми думками, - все це буде добре. Головне, не тільки приймати чи заперечувати, а - міркувати і народжувати гідні духовного гуманізму мислеформи.

Виховання, є живлення духовної осі зростаючої людини, а живиться вона духовною їжею - образами.

Освіта є таїнство розкриття Божого Образу в людині. Образ Бога проявляється в людині через потоки піднесених образів краси, любові, доброти, знань. Джерелом потоків цих образів є Учитель, Вихователь.

Пам'ять - це збереження і відтворення піднесених образів.

Моральний клімат пам'яті - це створення вчителем, вихователем, батьками такого простору, в якому живуть піднесені і прекрасні образи, здатні пробудити в душах наших учнів Образ Творця, і спрямувати їх до самовиховання.

На XV Міжнародних педагогічних читань в Тбілісі нам необхідно обговорити, як створювати такий простір, якими образами його наповнювати і наповнюватися самім.

Тепер кілька слів про Образи. У Е. І. Реріх є невелика робота «Космологічні записи» в ній вона розмірковує про створення та еволюцію Космосу, земного світу і людини. У цій роботі вона пише: «Спотворення неможливо без Прообразу. Але Прообраз можливий без спотворення <...>. Прообраз Богоподібності присутній скрізь, у всіх викривленнях, але Прообраз Богоподібності переможе і перетворить Світ у Красі »[4. c.252]. Наш світ побудований на основі прообразів Краси Високої мірності, якщо, втілюючись в нашому тривимірному світі в образи, вони спотворюються, - це не означає, що спотворення - споконвічна їх властивість. Колись усі Божественні Прообрази знайдуть своє втілення на Землі. Все у Всесвіті побудовано за єдиними законами, які дозволяють існувати розмаїттю в єдиній цілісності. Ці закони проявляються на всіх рівнях Буття від клітини до Всесвіту. Для людини вони втілюються в моральних законах і, якщо ми всі добровільно будемо дотримуватися їх, то через нас на Землі почнуть втілюватися Прообрази без спотворень.

Люди - духовні істоти і кожному з нас властива пам'ять духу, це пам'ять про те, яким повинен бути світ, перетворений в Красі. Можливо, ми споглядали ці образи ще до народження, а, можливо, споглядаємо і зараз в особливі хвилини щастя і внутрішньої тиші.

Вчителю необхідна здатність навчитися жити прекрасними образами і генерувати ці образи навколо себе. Це не означає жити в рожевих мріях. Сенс такого життя полягає в становленні відносин духовного гуманізму в конкретних життєвих обставинах вже зараз, а не тоді, коли складуться для цього необхідні умови.

Намагатися нічого не робити рефлекторно, усвідомлювати свої дії та аналізувати їх після припущеної помилки, прикладати зусиль до того, щоб не повторювати її, проявляти вимогливість до себе, як до творця гуманного освітнього простору, жити і творити з почуттям відповідальності перед Богом і всім людством. Напевно, це і буде життям в моральному кліматі пам'яті.

Ми всі живемо в тому світі, який відповідає нашому рівню свідомості і тому зміна світу можлива лише через зміну свідомості. В одному з листів Є. П. Блаватська писала: «Певна кількість енергії, що витрачена у духовній сфері, дає більші результати, ніж та ж сама кількість енергії, що витрачена на фізичній площині існування <...>. Так усунення однієї негативної причини припинить не одне, але багато негативних наслідків <...>. Але чим тісніше єднання смертного відображення, ЛЮДИНИ, і його небесного ПРОТОТИПУ, тим менш небезпечні зовнішні чинники і наступні втілення»[5, с. 424].

Пам'ять в її духовному аспекті - це збереження інформації про духовний ПРОТОТИП смертної людини, і вона не є лише функцію мозку. Її зосередження - Дух. Пам'ять - в Дусі. Як інформація вона існує у всіх точках простору одночасно, а кодом доступу до неї є моральна поведінка людини.

Тема Читань має ще один важливий аспект, вона передбачає, що виховання - це взаємний процес і вихователі одночасно виховуються самі. Моральний клімат пам'яті - це не тільки прекрасне минуле, яке було, але й прекрасне майбутнє, яке буде. Тому на Читаннях нам потрібно утримуватися від занурення в спогади про те, як добре було колись. Все високе і прекрасне, що існувало в обмеженому просторі минулого - це те майбутнє, яке чекає людство в його невпинному розвитку.

Якщо ми приймаємо методологічне положення про Божественну першопричину світу, то стає зрозумілим, що система соціуму має Вищий план свого розвитку, його можна назвати ПРООБРАЗОМ людства чи МОРАЛЬНИМ КЛІМАТОМ ПАМ'ЯТІ. Тоді саме він є формотворчою структурою нашого життя і в цьому контексті можна говорити про Світло з майбутнього, що впливає на наше життя.

Цікаве підтвердження цьому знаходимо в синергетичних законах розвитку відкритих систем. «У стані переходу соціальної системи в біфуркаційний режим її сучасне становище починає освітлюватися світлом з майбутнього: хоча часом і крізь туман неповноти справжнього знання, але все ж вимальовуються контури альтернативних віртуальних сценаріїв еволюції. Це слід розуміти так, що майбутнє впливає на сьогодення. Класичне розуміння історичного процесу полягає в твердженні, що майбутній хід подій цілком і повністю визначається предісторією. Синергетика дозволяє по-новому побачити цю ситуацію: майбутнє може грати не менш значну роль <...>. Як показує аналіз, більшість віртуальних сценаріїв заводять в глухий кут. Існує тільки вузький коридор, розвиваючись у межах якого соціальна та економічна система може еволюціонувати в оптимальному напрямку» [6, с. 33].

Виходячи з наших міркувань, таким «вузьким коридором» і буде моральний клімат пам'яті. Через нього здійснюється не тільки горизонтальний зв'язок людства з усіма минулими поколіннями, але і вертикальний - з Вищими силами, що підтримують людство в його розвитку. Таким чином, відбувається горизонтальний і вертикальний енергоінформаційний обмін між усіма структурами Всесвіту, що забезпечує її одухотворення та безперервний розвиток: одухотворений розвиток.

Моральний клімат пам'яті - це простір, створений духом як людства, так і Високих Божественних Сутностей, доступний нам через Культуру, яка є втіленням Високих ПРООБРАЗІВ в конкретні матеріальні форми нашого земного світу.

Відзначимо ще один важливий аспект даної теми. Моральний клімат пам'яті - це джерело енергії, необхідне людству для еволюційного руху. Воно є простором існування Етичного Ідеалу, а прагнення до нього дає ту енергію, яка допомагає нам пережити труднощі, зберігаючи людську гідність, і підготувати умови для життя майбутніх поколінь.

Тема XV Міжнародних Педагогічних Читань «Виховуватися в моральному кліматі пам'яті» вже живе в громадському русі послідовників гуманної педагогіки. Ми «розпаковуваємо» в ній доступні нашому рівню змісти, доповнюємо своїм баченням та досвідом. Як важливо помітити все те, що привнесено іншими, побачити, почути, зрозуміти єдність потужного звучання розмаїття і збагатившись цим привнести в наше життя.

Наведемо деякі теми, які можна було б розкрити на XV Міжнародних педагогічних читаннях:

1. «Пам'ять Духа і земне життя людини».

2. «Самовдосконалення - основа морального клімату пам'яті».

3. «Жити і діяти з почуттям відповідальності за свої думки і слова».

4. «Світло з майбутнього і горизонти наук у змісті освіти».

5. «Пам'ять, здатна надихати». Присвячується пам'яті Валерії Гівіевні Ніорадзе та Кірі Олексіївні Молчановій.

6. «Сім'я як відображення вічності».

7. «Культура народу - основа морального клімату пам'яті».

Література

1. Амонашвілі Шалва. Як любити дітей (досвід самоаналізу) / Шалва Амонашвілі. - Артемівськ, 2010. - 128 с.

2. Маніфест гуманної педагогіки / [Всеукраїнська культурно-освітня асоціація Гуманної Педагогіки]. - Донецьк: Видавництво «Ноулідж», 2011. - 43 с.

3. Лихачёв Д. С. Письма о добром и прекрасном. лектронный ресурс] / Дмитрий Сергеевич Лихачёв. – Режим доступа 08.01.2014: http://orthgymn.ru/publish/likhachev/khrestomatia/letters/

4. Рерих Елена. У порога Нового Мира / Елена Рерих. – М.: МЦР, 2007. –

464 с.

5. Крэнстон Сильвия. Е. П. Блаватская: Жизнь и творчество основательницы современного теософского движения / Сильвия Крэнстонс. – Рига – Москва: ЛИГАТМА, 1999. – 736 с. : ил.

6.Лесков Л. В. Синергетизм: философская парадигма XXI века / Л. В. Лесков. – М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2006. – 637 с.