Українська (UKR)

Уроки Добра «Час Любити»

Дорогі колеги та друзі!

Вже десятий рік поспіль ми проводимо з 3 по 8 березня Уроки Добра. В цьому році присвячуємо ці уроки 90-річному ювілею нашого вчителя Шалви Олександровича Амонашвілі.

Ми живемо в часи випробувань та життєвих труднощів і кожен з нас проходить свій життєвий шлях, який веде до гуманізму як головної умови виховання. Гуманна педагогіка завжди піднімала питання виховання любові, добра та гідності в людині. Як це робити, якими ми повинні бути вчителями, щоб виховувати покоління гідних, щасливих та справжніх людей? Це складні питання, але лише через наші щирі бажання, наші дії в напрямку змін себе та шкільного життя на краще, ми можемо дати відповіді на ці питання. Тому наші уроки, в яких ми намагаємося бути справжніми людьми, і будуть шляхом до змін.

У цьому році Всеукраїнська Асоціація Гуманної Педагогіки разом з Міжнародним Центром Гуманної Педагогіки пропонує провести Уроки Добра під загальною назвою «Час Любити». На цих уроках бажано нам разом з дітьми замислитись над духовною сутністю любові, над тим, чим вона відрізняється від егоїзму, в чому її цілюща сила, чи можемо ми любити по-справжньому і, в чому вона, справжня любов?

Ваші уроки та заняття збагатять педагогічний простір та наблизять нас до осягнення любові як енергії творення та об’єднання.

Хочемо нагадати головні особливості гуманного уроку, які стануть Вам в нагоді при підготовці до Вашого Уроку Добра.

Ці особливості пов’язані зі світоглядом учителя, з його духовним гуманізмом. Такий урок є не одноразовою акцією, а результатом серйозної і глибокої роботи учителя над самовихованням почуттів, думок і вчинків. Робота над уроком повинна здійснюватися задовго до його початку і проявлятися в багатьох звичайних уроках у вигляді постійної співпраці учителя і учнів над формуванням особистісних людських якостей.

Тому головною умовою проведення гуманного уроку є плекання духовної спільності між учителем і учнями у щоденній навчальній діяльності. Протягом зазначеного уроку у дітей вирощуються людські якості: чуйність, доброзичливість, правдивість, співпереживання, співчуття, уважність до іншого, чистота. Вони або є або їх немає. Ці людські якості не підлягають статистичній обробці, тестуванню, технологізації, а тому їх не можна зробити об’єктом аналізу рейтингової оцінки чи змагання.

Людські якості учнів не можуть розвиватися самі по собі, як природній наслідок процесу навчання. Найчастіше вони формуються спонуканням з боку дорослих. Ось як писав В.О.Сухомлинський про педагогічний прийом спонукання: «В основі спонуки майже завжди лежить безпосереднє звертання до почуття власної гідності, здорового самолюбства школяра. Проте, це звернення не повинно перетворюватися у захвалювання, – потрібно дуже тонко, непомітно пробудити у вихованця бажання утвердити свою гідність».

Інколи в системі виховання в окремих школах використовуються щоденники добрих справ, рейтинг добрих справ класу та інша подібна система оцінювання моральних якостей дітей. Готуючи гуманні уроки, варто звернути увагу на те, що «ні в якому випадку не повинні бути предметом похвали прояви елементарної культури; велику помилку припускають окремі вихователі, представляючи як мужність готовність прийти на допомогу людині та ін.. Хвалити потрібно лише в тому випадку, якщо учень став вище над вимогами азбуки моральної культури».

Посилюючи виховні та моральні аспекти, учителю необхідно проявляти до учня особистісний, а не предметний з точки зору знань, умінь і навичок, інтерес. Тому вчителя, який працює з дитячим колективом, цей колектив цікавить не тільки з позиції успішності чи неуспішності засвоєння навчального матеріалу, для нього важливо побачити в учнях достойних для спілкування особистостей. Про це В.О.Сухомлинський писав так: «Якщо весь час, протягом якого учитель перебуває з дітьми, вважати єдиним цілим, то дві треті його мають бути невимушеним, товариським дружнім спілкуванням, при якому діти забувають, що вони вихованці, а учитель їхній вихователь. Це спілкування повинно пронизувати діяльність, не пов’язану з навчанням, засвоєнням матеріалу, оцінками, успішністю та ін.

При такому спілкуванні, всі почуваються рівними, кожний є, перш за все, не учнем, а людиною. У такому спілкуванні кожен постає перед вами, не таким, яким його робить оцінка, а таким, яким він є, коли розкриваються всі його людські здібності і задатки. Саме це спілкування і є невичерпним джерелом тієї радості, яка назавжди залишає відбиток в емоційній пам’яті вчителя, завдяки якій дні та години спілкування з дітьми згадуються як найщасливіший час у житті». Таке спілкування стає основою створення духовної спільності.

«Найкраще процес виховання відбувається тоді, коли виникає духовна спільність між учителем та учнем, вихователем та вихованцем, – пише

Ш.О.Амонашвілі, – У цій спільності образи перетікають із одного світу в інший без будь-якого посередництва, ніби самі собою».

Учитель, який готує урок, повинен пам’ятати, що основним методом виховання є спосіб життя самого вихователя, учителя: його шляхетність, милосердя, культура, піднесене слово, прагнення удосконалюватися, витончувати свої почуття і ставлення до дитини, до всіх оточуючих.

«Кожне слово, кожний вчинок педагога повинні відображати його особистість, його моральність, людяність, доброту, правдивість… З учителя починається, по суті, пізнання дитиною світу людини, тому легко зрозуміти, що значить при цьому приклад учителя. Велике духовне багатство треба мати вихователю, щоб постійне самовираження його особистості впливало на учня як стимул до самовдосконалення. Скільки б хороших слів не промовляв учитель, вони залишаться для дітей пустим звуком, якщо в житті свого наставника вони не побачать втілення всіх цих слів і закликів».

Педагогічна майстерність учителя полягає в тому, щоб проживати і емоційно переживати зміст уроку разом з дітьми. Якщо цього не буде, то не виникне важливий етап уроку – звернення учня до свого внутрішнього духовного світу. Якщо вдається загострити погляд дитини всередину себе, то це створює основну мотиваційну ситуацію на уроці і налаштовує дітей прикладати зусилля для опанування знаннями. У цьому випадку учень намагається не просто засвоїти зміст уроку, а й з його допомогою відповісти на найважливіші для себе запитання: «Який світ навколо мене? Яке моє місце в цьому світі? Як мені жити в ньому?».

Гуманний урок – це спільне колективне дійство, спрямоване на самовдосконалення як учителя, так і учня. У ньому учитель не виступає як якийсь ідеальний образ, якому все відомо. Він сам розмірковує, думає, переживає, співрадіє, шукає відповіді на складні запитання і цим спонукає до подібних дій учнів.

Для гуманного уроку існують окремі закони, які проявляються у ньому: Закон Краси і витонченого виконання уроку; Закон Натхнення (самому черпати натхнення від дітей і надихати їх), Закон Любові, Закон Творчого терпіння.

Звертаємось до всіх, хто буде проводити Уроки Добра, надіслати для розміщення на сайті Асоціації та в групі ФБ по 1-2 фото та стислу анотацію українською мовою до уроку (хто проводив, в якому навчальному закладі, для яких учнів, що було самим головним на уроці) на адресу: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду - Андрій Горецький.

Бажаємо успіху! Сотворимо Добро разом!

 

Attachments:
Download this file (Уроки_Добра_2021.doc)Уроки_Добра_2021.doc(51 Kb)