Всеукраїнська культурно-освітня Асоціація гуманної педагогіки

Із глибоким сумом повідомляємо, що 29 квітня 2022 року закінчила свій земний шлях Людмила Родіонівна Огнєва – автор-упорядник і перекладач усіх томів видання «Антологія Гуманної Педагогіки. Класична педагогічна спадщина України», учитель фізики, в минулому викладач Донецького політехнічного інституту, радіофізик, почесна голова Донецького відділу Союзу українок, активна громадська діячка і справжній Герой Духу, чиє життя є зразком натхненного й самовідданого служіння Україні.

Огнєва Людмила Родіонівна

(12.04.1936 – 29.04.2022)

Народилася Людмила Родіонівна на Вінниччині. Під час Другої світової війни її родина опинилась на Уралі, згодом – на Донбасі. Закінчила фізичний факультет Воронезького університету, де і працювала інженером-конструктором, згодом викладала в політехнічному інституті. У 1966 переїхала в Донецьк, викладала в Донецькому політехнічному, працювала в одному з конструкторських бюро шахтарської столиці, на шахті ім. Лутугіна в Торезі інженером-програмістом.

Прийнявши всім серцем незалежність України, Людмила Родіонівна стала активною громадською діячкою. Була заступником голови обласної організації Народного Руху України, головою обласного відділу Союзу українок, членом Національної спілки журналістів України та Конгресу літераторів України. Авторка понад 150 публіцистичних видань. Лауреат конкурсу «Жінка Донбасу-2007». Заступник головного редактора часопису «Україна козацька». Чимало зусиль докладала до збереження пам’яті й популяризації творчості митців-шістдесятників, чиї імена були пов’язані з Донеччиною. Опрацювала безліч архівних документів і видала кілька книг про вчителя Олексу Тихого, художницю Аллу Горську, статті й дослідження про політв’язнів, зокрема Надію Світличну, Василя Стуса. Експозиції, присвячені цим діячам, були створені Л.О.Огнєвою та однодумцями в донецькому музеї «Смолоскип». Справжнім подвигом є порятунок Людмилою Родіонівною в дев’яності роки мозаїк, створених у Донецьку й Маріуполі групою Алли Горської. Ці скульптурні композиції стали своєрідним «Музеєм під відкритим небом», екскурсії в якому з любов’ю проводила Людмила Родіонівна для всіх охочих – школярів, журналістів, гостей міста.

Майстриня-вишивальниця, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, дослідниця й популяризаторка народної вишивки не лише на Донбасі, Людмила Родіонівна вивчала і відтворювала на полотні зразки вишиванок і рушників видатних українців від Київської Русі до подій Майдану і АТО. Зібрала власноруч відшиту колекцію рушників з орнаментами, властивими для різних регіонів України, експозиції, присвячені шістдесятникам, жінкам-політв’язням, Чорнобильській трагедії. Її виставки «Культурний простір Донеччини. З нами Бог і Україна!», що є результатом кропіткої наукової роботи, демонструвалися в музеї Івана Гончара (Київ), у Львові, багатьох містах Донеччини і всієї України.

У 2018-2022 роках перейнялась ідеєю видати Антологію Гуманної Педагогіки України, що познайомить учителів сучасності з першоджерелами нашої вітчизняної педагогіки, які є вагомим внеском в гуманістичну європейську педагогічну науку і в формування духовного гуманізму як способу пізнання світу. Зусиллями Людмили Родіонівни було укладено й видано 10 томів Антології, присвячених педагогічній спадщині Олекси Тихого, Константини Малицької, Бориса Грінченка, Христини Алчевської, Олександра Духновича, Августина Волошина, Тараса Шевченка, Івана Огієнка, Григорія Ващенка, Миколи Корфа, Василя Верховинця, Василя Сухомлинського, становленню української освіти на Донеччині. З її ініціативи вийшов друком перший випуск Альманаху «Творчі горизонти вчителя» – збірка праць учителів України, що власною педагогічною діяльністю стверджують принципи духовного гуманізму, а також книги «Тернистий шлях української освіти на Донеччині», «Мовою серця».

До 2014 року Людмила Родіонівна жила в Донецьку. Після подій травня 2014-го патріотам України стало небезпечно залишатися там. Зусиллями волонтерів Людмила Родіонівна змогла виїхати в Київ і вивезти частину найціннішого для неї скарбу - книг і вишивок. Найбільше жалкувала не за майном, що залишилося в окупованому місті, а за книгами, вишивками, що залишилися там, за музеєм. Але, навіть у такому поважному віці, ні на мить не припиняла активну діяльність – вивчала першоджерела, писала, вишивала, готувала матеріали для виставок, фотоколажі про український Донбас, публікувала нові книги.

Світла пам’ять про Людмилу Родіонівну Огнєву назавжди житиме в серцях усіх, кому пощастило зустрітися з цією світлою людиною, патріоткою, справжнім Героєм Духу, чиє життя є зразком натхненного й самовідданого служіння Україні.