Метою сучасної системи освіти є наповнення дитини знанням. Воно, як найголовніший компонент вчення, витісняє з освітньої сфери розуміння унікальності людської особистості та її високого призначення. Мета і сенс людського життя зводяться до корисності людини в конкретній економічній і політичній системі. У такій системі освіти практично немає місця духовно-етичному вихованню. «Поспішаймо роботи добро. Духовне добро. Воно в стократ цінніше від матеріального. Повторімося в наших вихованцях прекрасними рисами національної культури, патріотичним духом любові до свого народу, любові до вищої якості людини — творчості!»,- говорив О.Захаренко.
Особливо проблемним в цьому відношенні є підлітковий вік. В цей час дитина переступає з дитинства в дорослий світ. Джерелом конфліктів тут може стати відсутність стійкої системи координат – системи життєвих цінностей, яка дозволила б реально оцінювати події. Підліток починає відкидати все і сумніватися у всьому, щоб зробити свій власний унікальний вибір системи ціннісної ієрархії. При цьому розвивається здатність самостійно приймати рішення і відповідати за них, уміння намічати життєві перспективи – далекі і близькі, уміння звільнятися від ілюзій, але при цьому зберігати в своїй душі ідеали. Особлива роль в цей період належить дорослим, що знаходяться поряд з дитиною, перш за все, педагогам. Завдання вчителя – допомогти підліткові розвинути в собі кращі якості душі, які стали б надійною духовно-етичною основою.