Українська (UKR)

Відео

Відео-вітання Шалві Амонашвілі

Присвячуємо 90-річчю Шалви Амонашвілі. Грузинському педагогу-новатору, доктору психологічних наук, вченому, який визначив провідне завдання школи у відродженні духовності нації.

Від педагогічного колективу Канівської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №6 з поглибленим вивченням іноземних мов Канівської міської ради об'єднаної територіальної громади Черкаської області.

Школа - це Храм, де дитина гартує свою духовну вісь. Як наші духовні наставники Тарас Шевченко та Акакій Церетелі вчать нове покоління жити, так і ви, піднявшись на 90 сходинку життя, щедро ділитися своїми знаннями, надихаєте нас вчителів жити, а не тліти.

Живіть весняним настроєм та будьте просто... щасливим!

МНОГАЯ ЛІТА, ВАМ, ШАЛВО ОЛЕКСАНДРОВИЧУ!


https://www.facebook.com/watch/?v=425157938550462

 

 

Навчіться дружити і будете багатими!!! (Інтерв'ю Назарія Радчука з Ш.О.Амонашвілі)

 

З Шалвою Олександровичем Амонашвілі я познайомився в той період, коли мій татко – взірець мудрості, доброти і порядності – пішов у небуття. Саме в цей нелегкий час Бог послав мені добру, чуйну, співчутливу людину. І впродовж усього нашого спілкування я відчував його любов і підтримку. І ось, коли з 1 по 20 січня2015р. Шалва Олександрович проводив у Києві свій семінар, я попросив маму взяти мене з собою. Я з великим захопленням слухав виступи мого мудрого вчителя, а по закінченню поспілкувався з ним особисто.

Детальніше...

 

Ирина Яворская - Многомерность и единство духовного и материального в педагогике


Українська версія матеріалу відсутня, будь-ласка, переключіться на російську мову (прапорець у правому верхньому куті)

Детальніше...

 

Заради життя самого на Землі. Інтерв'ю з Шалвою Олександровичем Амонашвілі.

     Дивним майстром педагогічного мистецтва тільки в Україні проведено 23 авторських семінара, запалюючих все нові і нові вогники учительських сердець, які бажають зробити свій внесок у педагогіку нового часу, заради нових дітей, заради нашого з вами кращого майбутнього. Інтерв'ю з професором провів редактор газети «Гуманна педагогіка» Валерій Кучеровський.

В.К.:   Шалва Олександрович, в січні наступного року відбудуться десяті ювілейні Педагогічні Читання, що проводяться Міжнародним Центром Гуманної Педагогіки. Виходить, символічній «дитині» - руху Гуманної Педагогіки виповнюється десять років. Але, згідно пренатальної педагогіці, душа ненароджених живе в іншому просторі. Як же нам визначити початок життя Гуманної Педагогіки?



 Ш.О.А.:  Душа гуманної педагогіки має найдавніші витоки у філософських вченнях видатних мислителів Сходу і Заходу, але вона дозріла у Вченні Ісуса Христа, звідки переселилася для довгої, а, може бути, вічного життя в думках, діяльності та вченнях класичної педагогіки. Світ класичної педагогіки - це майбутнє. Класики ведуть з нами неспішну розмову про мудрість виховання, про таємниці освіти божественної сутності зростаючої людини. Мова класиків педагогіки особлива - це мова серця. Той, хто прагне навчитися мові серця, той і зрозуміє, осягне суть педагогіки, яку ми називаємо гуманною. Що є мова серця? Це - любов щира, чиста, віддана, вічна любов до дітей, це - почуття служіння Тому, Хто всіх нас створив, дав життя, населив планету Земля, вказав Шлях. Цим дихає класична педагогіка, яка створена Квінтиліаном, Коменським, Песталоцці, Руссо, Ушинським, Макаренком, Корчаком, Сухомлинським і прекрасними сузір'ями мислителів. У класичної педагогіки є одна гідна наслідування властивість: вона нікому себе не нав'язує, вона лише пропонує себе всьому світу освіти і чекає моменту істини - хто і коли її зрозуміє, хто і коли зрозуміє і зажадає збережені нею Істини освіти. Хочете дізнатися, де початок життя гуманної педагогіки? Відповідь одна: у Зоряному Небі, там, де все починається і куди все повертається. Народна мудрість говорить: «Те, з чим я народився, подарунок Бога, то, з чим я помру, мій подарунок Богу». Гуманна педагогіка сприяє тому, щоб покоління було виховане в дусі цієї мудрості.



 В.К.:  Що з себе представляє в даний час, створений Вами Міжнародний рух? Яка його географія?

Ш.О.А.:  За десятиліття життя Міжнародного Центру Гуманної Педагогіки створилася дуже велика географія: в Росії, Україні, Латвії, Литві, Естонії, Киргизстані, Казахстані, Дагестані, Хакасії були створено понад 200 лабораторій гуманної педагогіки, більше 19000 вчителів пройшли курси підвищення кваліфікації та отримали сертифікати. Створено: Всеросійський Центр Гуманної Педагогіки, Всеукраїнську культурно-освітню асоціацію Гуманної Педагогіки, Литовську, Латвійську та Естонську асоціації гуманної педагогіки, Хакаський та Дагестанський республіканські центри Гуманної Педагогіки. Вони об'єднують десятки тисяч вчителів, вихователів, працівників освіти, батьків, громадських діячів. Хто бачив карту, на якій горять вогники з тих міст і селищ, де діють лабораторії та об'єднання гуманної педагогіки (її ми виставляємо під час наших педагогічних читань), той напевно має уявлення про розмах нашої діяльності. Тільки не треба приписувати мені якісь заслуги, бо робимо ми це спільно з усіма учасниками цього масштабного руху в сфері освіти.



 В.К.:  Які цілі ви ставите, проводячи в життя педагогічну «систему гуманно-особистісного ставлення до дитини в освітньому процесі», яку вчителі називають «Школою життя» і Гуманної Педагогікою?

Ш.О.А.:  Мета наша ясна і приваблива, але й складна. Вона в наступному: одухотворяти, облагороджувати освітній світ, вводити в педагогічну свідомість вимір духовності та пов'язані з ним категорії, без яких педагогічні процеси страждають, страждають учні, вихованці, їх батьки, вчителі та вихователі. На наших Міжнародних Читаннях часто звучать слова: Дітям Світла потрібні вчителі Світла. А вчителями Світла повинні стати ми самі, кожен з нас. Ось яке у нас завдання. Ідеї гуманної педагогіки, інакше Школи Життя, містять в собі ці устремління.



 В.К.:  У чому особливості Гуманної Педагогіки. Що її відрізняє від існуючої педагогіки, яку називають авторитарною?

Ш.О.А.:  Відмінність гуманної педагогіки від авторитарної має радикальний характер: вона закладена в основах. Гуманна Педагогіка, яка є варіацією на теми класичної педагогіки, заснована на духовних вимірах, звідси і все інше - зміст освіти, форми і методи, понятійна база, облік вчителя і вихователя. Традиційна ж, або, як її називають, авторитарна педагогіка обмежена матеріалістичними рамками і якщо навіть раз у раз посилається вона на поняття духовності, то знову-таки, з матеріалістичним розумінням. Цей підхід породжує все те, що ми й бачимо на практиці.



В.К.:  У кожного вчителя є учні - його гордість, віра і надія. Чи може керівник Міжнародного руху Гуманної Педагогіки назвати гідні імена?

 Ш.О.А.:   У русі гуманної педагогіки виявилися прекрасні імена. Я б з радістю і пошаною перераховував би всіх, але це неможливо. Зараз ми приступили до видання серії інформаційних довідників "Хто є хто в гуманній педагогіці". Багато хто вніс в розвиток ідей гуманної педагогіки неоціненний вклад зі своїми напрацюваннями і творчим досвідом. Таких на Міжнародних Читаннях Міжнародне журі щорічно проголошує Лицарем Гуманної Педагогіки і вручає їм золотий значок "Серця і лебедя". Лебідь на тлі серця є символ гуманної педагогіки. У цьому прекрасному співтоваристві прихильників і носіїв ідей гуманної педагогіки діє закон: "Ніхто тобі не друг, ніхто тобі не ворог - кожен для тебе вчитель ».



В.К.:   Може Гуманна Педагогіка годиться тільки для мажорних синочків і дочок, які паїньками сидять у класі і не відривають очей від своїх вчителів. А гіперактивні діти, від яких стогнуть вчителя і яких у школах стає все більше, їй не до снаги? Чи не розпустяться учні без звичних міцної волі і твердої руки?

Ш.О.А.:   В гуманній освітній практиці, - якщо вчитель, звичайно, віддано і з творчим терпінням служить її принципам, - поступово складається куди більш піднесені взаємини між її учасниками: це є дисципліна духу. Вона єдина і для учнів, і для вчителів. Це є дисципліна взаєморозуміння, взаємної любові та поваги, взаємної відповідальності і допомоги. Таку дисципліну не знає авторитарна педагогічна практика.



В.К.:   Чому, на вашу думку, це нове явище в педагогіці багатьма адміністраціями шкіл сприймається важко, а іноді й агресивно? Адже цілі новаторської педагогіки благородні, гуманні і отримали визнання як у вчителів, які застосовують вашу систему на практиці, так і в учнів і батьків, у школах, де Гуманна Педагогіка вже надійно прописалася?

Ш.О.А.:  Якщо людина вживалася у свою авторитарну педагогічну практику, звичайно, їй буде важко зрозуміти ідеї гуманної педагогіки. Такий вчитель або керівник освіти може перешкоджати входженню ідей, які оновлюють життя. Але, як нам не висловити свою вдячність керівникам міністерства освіти Хакасії, Дагестану, Міністерству освіти України та Латвії, багатьом керівникам місцевих органів освіти, прекрасним представником яких є Таліс Яунземіс з Латвії, багатьом директорам шкіл, які з усіма своїми можливостями сприяють і підтримують ствердження ідей гуманної педагогіки. Зміна педагогічної свідомості є нелегкою справою. Ми повинні зрозуміти всіх, які не поділяють ідеї гуманної педагогіки, повинні бути чуйними навіть з тими, хто проявляє агресивність. Гуманна педагогіка, що пройшла через такі перешкоди, ще більше зміцниться, краще буде розвиватися. Сказано: хай живуть труднощі, ними ми зростаємо. Гуманного складу вчитель не буде відкривати перед собою фронт, а буде спокійно і впевнено, з натхненням і творчо працювати. Не забудемо заповідь: кожен для тебе вчитель.

В.К.:   Кожен рік на педагогічні Читання ви пропонуєте досить незвичайні теми: про значення учительської посмішки, про виховання крилатих дітей, про значення серця і, ось ця тема майбутніх Читань: «Як любити дітей». У цьому є якась - то система, мета або щось ще?

Ш.О.А.:   Теми всіх наших десятих читань відповідають одній меті: допомогти учасникам читань, як говорив Кант, вчитися не думкам, а мислити. Кожна тема була звернена на вчителя, на піднесення образу його мислення. Педагогічні Читання - це не семінар, а колективне соразмисліє навколо теми, яка стає сходинкою нашого зростання.



В.К.:   Якщо дозволите, то повернемося до десятирічного «підлітка». Чи вірите ви в майбутнє Гуманної Педагогіки, яка вступає в життя школи, суспільства в наш складний час, який вчені називають перехідним етапом до нової людини і нової свідомості?

Ш.О.А.:   Ідеї гуманної педагогіки, то б то класичні педагогічні цінності, обов'язково стануть надбанням масової практики. Сказати, що це буде скоро, не можна. Ми тільки сприяємо цій великій справі. Чим наші прагнення будуть більш старанними і спрямованими, чим глибше вникнемо в суть і створимо творчу практику, тим скоріше це майбутнє буде переміщатися в сьогодення. Приходить нове покоління дітей, їх нині називають по-різному. Але як би їх не називали, для нас має бути ясним одне: нове покоління людей має багато попрацювати, щоб возвеличити в житті людей культуру, духовність, загальне благо і щоб вберегти життя на Землі.

В.К.:   Спасибі, Шалва Олександрович, від імені всіх наших читачів, що справді люблять Вас і цінують Ваше настільки віддане служіння дітям, батькам і класичній педагогіці, яка у вашому розумінні, з майбутнього.