16 квітня 2016 року в Київському будинку вчителя за сприяння Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Київської міської державної адміністрації, Департаменту освіти і науки Київської облдержадміністрації відбулися Київські Студії гуманної педагогіки, у яких взяли участь вчителі м. Києва, Київської області батьки та всі, хто прагне вносити у свою щоденну співпрацю з дітьми ідеї класиків Педагогічної Думки, ідеї Світла і Любові.
Модератор Студій - Вікторія Коломієць, психолог, учитель російської мови та зарубіжної літератури еколого-природничого ліцею м. Києва, - спрямувала роботу учасників Студій до пошуків духовної єдності між учнем і учителем .
«Кожен із нас є творцем свого суб’єктивного освітнього поля, в яке втягуємо дітей або окрему Дитину. Сила і якість впливу цього поля залежить від нашої особистості та нашої культури: характеру, вдачі, почуттів, думок, знань, устремлінь, світогляду»
Маніфест гуманної педагогіки
Учитель – той, хто дарує Світло
«Животворящий імпульс не може бути отриманий із книг. Душа може отримувати спонукання тільки від іншої душі і нізвідки більше. Ми можемо вивчати книги ціле життя, можемо стати дуже розвиненими розумово; але врешті побачимо, що зовсім не розвинулися духовно. Щоб оживотворити дух, побудження має виходити від іншої душі» . Так говорить індійський філософ, громадський діяч Свамі Вівекананда.
«Без духовної спільності істинне виховання не відбудеться», - наголошує В. О. Сухомлинський
Януш Корчак закликає бути уважним до дітей: «Найважливіші зустрічі людини – його зустрічі з дітьми. Звертайте більше уваги на них: ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині».
Виховання Дитини може відбутися за умови самовиховання та самовдосконалення Вчителя. Шляхи духовного вдосконалення:
- виховувати високу культуру почуттів (розвиток почуття любові);
- виховувати в собі потребу в іншій людині (дитині);
- свідомо утримуватися від прояву нижчих якостей і стверджувати високі;
- нічого не робити рефлекторно, знаходити час для роздумів;
- звертатися до класики.
Вчитель, що є творцем свого суб’єктивного освітнього поля, формує неповторний внутрішній духовний світ, до якого залучає дітей або окрему Дитину.
Педагогічні ситуації та висновки
«Заплаканий геній» В.О. Сухомлинський
«Виховання морального гідності, побудоване на порівнянні: будь таким, як хороший Іван, і не будь таким, як поганий Петро, - розбещує вже маленьких дітей, для підлітка ж воно - духовна отрута. Учитель завжди протиставляв здатності відмінника бездарним трієчникам. В голові підлітка вкоренилася думка: я хороший тому, що є погані. Нехай кожному буде чим пишатися. Почуття поваги до самого себе - це благородне і безкорисливе почуття; в ньому виражається витонченість, краса, велич взаємин між людьми. Особливо відчутно чисте, благородне почуття гордості за себе тоді, коли людина, немов у дзеркалі, бачить себе в іншій людині, тобто коли щось добре, що є в ньому самому, він вкладає, втілює в іншій людині».
«Перший крок» В.Ф. Бак
«...Утром следующего дня через пять минут после начала уроков нахожу 11-Б класс, вызываю Любу в коридор. Она выходит, не поднимая глаз, на лице - следы печальных мыслей. Я прошу у неё прощения просто и искренне, обнимая за плечи, и вдруг, она, рыдая, прижимается ко мне и крепко обнимает, ничего не говоря, тихо плачет. Понимаю, что и она страдала, хотела как-то исправить ситуацию, но не знала как.
Я, учительница, которой нагрубила ученица, первая прошу у неё прощения и испытываю от этого радость. Нам с Любой в эти несколько секунд по-настоящему хорошо, и мы понимаем без слов, что отметки, рейтинги, жизненные успех или поражение – ничто в сравнении с человеческими чувствами прощения, благодарности, тепла и дружбы».
«Котячий концерт » Януш Корчак
«І знову життя навчило мене, що витоки нашого благополуччя часом лежать там, де, як вважали ми, спіткала нас катастрофа, що бурхлива криза - часто початок одужання.
Проводячи на інший день бесіду в лісі, я вперше говорив з хлопцями, а не хлопцям, і говорив не про те, якими я хочу, щоб вони були, а про те, якими вони самі хочуть і можуть бути.
Саме тоді я вперше зрозумів, що у дітей можна багато чому навчитися, що і діти вимагають, ставлять умови і роблять застереження, і мають на це право».
Присутні вчителі поділилися незабутніми прикладами з власної педагогічної практики!
А в яких прийомах на Вашому уроці відбувається пошук духовної спільності?
Любов до Батьківщини розкриває серце дитини через потоки високих образів, життя героїв, які дорожили іншими більше, ніж собою. Проживання подвигу витончує уяву, захоплення, устремління. Надособистісні почуття