Організатори:
Сумський обласний центр Гуманної Педагогіки,
ВКНЗ СОР «Лебединське педагогічне училище імені А.С.Макаренка»
Співорганізатори:
Департамент освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації,
Всеукраїнська культурно-освітня асоціація Гуманної Педагогіки,
Управління освіти і науки Сумської міської ради
Запрошуються: науковці, викладачі, вчителі, вихователі дошкільних установ, працівники відділів освіти, соціально-психологічних служб, представники батьківських комітетів, громадських організацій, студенти.
Шановні колеги !
Духовність, Гуманність, Краса є фундаментальними поняттями для гуманної педагогіки, і вони здатні, якщо стануть якістю нашої свідомості і творчої практики, сприяти безперервному процесу удосконалення природи людини. Вони - опора особистості на її нелегкому шляху сходження, спрямовуюча сила її життя і діяльності на загальне благо. Вони залучають до себе всю особистість: її думки, смаки, ставлення, устремління, мрії, фантазії, світогляд, віру, моральність, оцінки...
На Читаннях будуть обговорюватися питання, пов'язані зі змістом та підходами виховання і створення краси духовного світу і в нас самих, і у наших учнів,вихованців.
Ми чекаємо на вас із вашими ідеями, творчим досвідом, проектами, роздумами.
Місце проведення: Сумська спеціалізована школа №3 імені генерал-лейтенанта А. Морозова, м.Суми, вул.Перемоги, 9
Регламент роботи Читань:
- Чому Ви вирішили стати педагогом?
- Чому я вирішив? Тому що приходять такі діти , як ти. Їх треба виховувати. Вони самі не зможуть себе виховувати, я вирішив допомогти їм…
- Що надихало Вас протягом усіх років праці?
- О, у мене було багато витоків для натхнення: дружина надихала, діти надихали, бабуся надихала своїми молитвами, мої учні, друзі і саме життя вцілому.
- Як мені знайти своє місце в житті?
- Не місце, а сенс життя – краще так сказати. Про сенс життя треба багато думати. Думати перед сном, вранці , у будь-який вільний час: «Хто я? Який я? Для чого я тут? Хто мене оточує? Це мама, пам'ять батька, це близькі люди, люди, від яких я залежу. Для чого я тут серед них? Що я повинен їм принести?» Ось про це треба думати, хороший мій, часто. Хто я і для чого я тут? Не тільки думати, а іноді і писати щоденники. Тоді сенс життя тобі відкриється. Ніхто тобі його не подарує. Він у твоєму серці.
- Мої батьки завжди вчили мене доброті. Але в житті я часто зустрічаю протилежне.
- Батьки повинні вчити добру, красі, любові, повазі, співпереживанню, милосердю. А світ, на жаль, буде жорстоким. Ось такий є поки що світ. Що б там не було, пам'ятай: якщо тобі зробили зло, відповідай добром. Добро зробили – відповідай подвоєним добром. Тебе не люблять, а ти люби. Не поважають – а ти поважай. Не втрачай себе ніколи!!! Не бійся бути білою вороною там, де всі чорні.
- Як мені зберегти доброту серця?
- Постійними вправами. Доброта – це така справа, якій треба тренуватися – робити, робити Добро…Ось сьогодні ми говорили на семінарі: «Доброта любить мовчання». Зробити добро і забути… Треба вправляти себе в цьому. Без тренувань серце не збереже Доброту.
- У своїх виступах Ви часто говорите про любов. Що Ви вкладаєте у це поняття?
- Це дуже складне питання. Мені важко сказати, що я вкладаю у зміст поняття Любов. Та є слово, яке частково пояснить – це Прив'язаність. Коли ти прив'язуєшся до мами, чи до дівчини, чи до якихось речей… Але Любов -це знаєш що таке? Любов – джерело. Сама любов захована в серці, у душі. Любов – джерело великих справ. Ми робимо Добро, ми усміхаємось людям, ми комусь допомагаємо, страждаємо разом з кимось… Ось оці зовнішні справи і є прояв любові. А сама любов не пояснюється. Ми лише знаємо, що любов «..не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого…усе терпить!»
- Я часто буваю причиною маминих сліз. Як мені уникнути цього?
- Ну, на жаль, ще прийдеться стати причиною. Бо ти ростеш, дорослішаєш і не завжди будеш діяти розумно. Тобі буде здаватися, що це розумно, а з точки зору матері – навпаки. Але люби маму, поважай її, є слова «пробач, мамочко», не роби заради мами того, чого вона не хоче. Це також вправи! Неси маму в серці, і вона завжди тобі підкаже: «Синку, оце – можна, а цього давай не будемо робити».
- Ми зараз живемо у складний час. Яку пораду Ви можете дати моїм ровесникам?
- Ровесники для того й існують, щоб вони перетворилися потім у друзів. Спочатку однолітки, приятелі, а в подальшому треба створити своє співтовариство Дружби. Учіться дружити! А дружби без відданості не буває, дружби без жертовності не буває, дружби без розуміння не буває… Навчіться дружити і будете багатими!!!
- Я дуже вдячний Вам за мудрі поради.
- І тобі спасибі, мій любий молодий друже. Залишайся таким, як ти є .
Назарій Радчук,
учень 8-А класу Лебединської спеціалізованої школи № 7