21–22 листопада 2015 року за сприяння Міністерства освіти і науки України в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова відбулися ювілейні Десяті Всеукраїнські Читання з гуманної педагогіки «Виховуватися в моральному кліматі пам’яті».

На Читаннях було розглянуто два найважливіших поняття в контексті духовного гуманізму: «ПАМ’ЯТЬ» і «ВИХОВАННЯ». Учасники Читань в Творчих майстернях, на Майстер-класах, в своїх міркуваннях намагалися осягнути і повернути цим та іншим поняттям їхній сокровенний зміст, внаслідок чого відкривалися прекрасні горизонти гуманної педагогічної свідомості.

В читаннях взяли участь 560 представників (учителі, вихователі, керівники освітніх установ, методичні працівники, студенти та інш.) з усіх областей України.

Організатори Читань: Всеукраїнська культурно-освітня асоціація Гуманної Педагогіки, Департамент освіти та науки, молоді та спорту Київської міськдержадміністрації, Департамент освіти та науки Київської облдержадміністрації, Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова, Інститут психології ім. Г. С. Костюка НАПНУ, Інститут проблем виховання НАПН України, Хмельницький національний університет, Подільський культурно-просвітницький центр ім.М.К.Реріха.

Відкрив Читання С. Л. Крук, к.п.н., президент Всеукраїнської культурно-освітньої асоціації Гуманної Педагогіки (ВАГП), віце-президент Міжнародного Центру Гуманної Педагогіки, директор Центру інноваційної педагогіки та психології Хмельницького Національного університету, доцент, Лицар Гуманної Педагогіки.

В системі он-лайн звернувся до учасників Читань Ш.О.Амонашвілі, академік, доктор психологічних наук, професор, іноземний член Національної Академії Педагогічних Наук України, почесний президент Міжнародного Центру Гуманної Педагогіки.

З доповідями виступили:

- «Дороговкази до духовності особистості», І. Д. Бех - директор Інституту проблем виховання НАПН України, дійсний член НАПН України, доктор психологічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України;

- «Методологія духовного гуманізму», В. Ф. Бак - учитель біології НВК № 11 м. Артемівська Донецької області, учитель-методист, кандидат педагогічних наук, Відмінник освіти України, віце-президент ВАГП, Лицар Гуманної Педагогіки;

- «Енерго-інформаційні основи пам"яті цивілізацій», М. В. Курик, директор Українського інституту екології людини, доктор фізико-математичних наук, професор, гість Читань.

Читати далі: Підсумки Київських Студій гуманної педагогіки, що відбулися 21 березня 2015 р.

19 вересня 2015 року в Київському будинку вчителя за сприяння Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Київської міської державної адміністрації, Департаменту освіти і науки Київської облдержадміністрації відбулися Київські Студії гуманної педагогіки, у яких взяли участь вчителі м. Києва та Київської області, які прагнуть вносити у свою щоденну співпрацю з учнями ідеї Маніфесту Гуманної Педагогіки, Кодексу честі і служіння вчителя, ідеї Світла і Любові.

Тема зустрічі: «Отримати хороше виховання можна не лише у власній родині чи в школі, а і …у самого себе» (Д. С. Лихачев)

Лейтмотив: «Людина є тим, чим вона стає, залишаючись наодинці з собою. Справжня людська сутність виражається в ній тоді, коли її вчинками керує не хтось, а її власна совість»

В.О. Сухомлинський

Форма проведення: семінар-практикум.

Модератор – Зінаїда Хоменко.

Як часто буває, що ми звинувачуємо у своїх негараздах інших… батьки звинувачують школу, учителів, що ті не так виховують їх дітей. Учителі у відповідь мають претензії до батьків, що ті не займаються вихованням власних дітей… А чи є вихід із цього замкненого кола?

Вихід є!.. і не один!!! Виховують і батьки і учителі … і сама людина може, насправді, навчитися виховувати себе. Виховання буде конструктивним за умови, що в людини буде працювати СО-ВІСТЬ. Зерна Совісті закладені в серці кожної людської особи, та чи проростають вони?

Учасники студій дослухалися до себе, придивлялися до свого внутрішнього світу, визначали на якому рівні розвитку вони знаходяться як людська особистість, складали свій словесний портрет і малювали малюнок своєї Душі. Бо саме в Душу, в наше Серце приходить ота вість, яка показує нам самих себе. Як часто буває, що ми чуємо голос всередині нас самих, який ніби застерігає нас від неправильного вчинку. Та ми виправдовуємо себе, що всі так роблять, або більшість… Потім цей внутрішній голос чистоти приходить до нас після скоєння чогось непристойного, а ми знову намагаємося його заглушити, замаскуватися, відгородитися. Робимося глухими до самих себе, до свого Серця, до своєї Душі. Знецінений, загнаний, закиданий всякою всячиною голос совісті пробивається до нас болем Душі, та ми й його нехтуємо. А тим часом починає наростати напруження всередині нас, яке назовні проявляється роздратуванням, а інколи і агресією, починаємо шукати винних у світі зовнішньому. Забуваємо, що втрачена совість – то втрачений зв'язок із чимось високим і чистим, духовно багатим і красивим. І якщо такого зв’язку з прекрасним не має, то посилюється зв'язок з чимось темним, мерзенним, егоїстичним, що нахабно поселяється в нашій душі і нівечить нашу людську сутність. Кожен мав можливість пригадати випадки із свого життя, коли доводилося вибирати ту чи іншу лінію поведінки, вибір між добром і злом. Розум казав: «Він не правий і заслуговує на покарання, на догану і т.п.», а серце просило шукати шлях до серця неправої людини, хотіло допомогти їй усвідомити хибність вчинку, тобто, як каже християнська мудрість - «полюби ближнього, як самого себе», або східна мудрість - «люблю неправих в житті вилікувати любов’ю». Кожної миті свого життя ми робимо певний вибір і критерієм цього вибору є наша Совість. Совість – це вість, що йде згори до нас. Совість – це голос Всевишнього, Бога, Творця, Абсолюта або Вищого Розуму (як кому ближче по світогляду), який міститься в серці, яким і визначається наш рівень Людяності.

Учасники студій були повноправними учасниками зустрічі, вільно висловлювали свої думки, ділилися власним досвідом, задавали питання і мали можливість почути відповіді колег. Студії пройшли в атмосфері довіри, доброзичливості і взаємоповаги.

16 травня 2015 року в Київському будинку вчителя за сприяння Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Київської міської державної адміністрації, Департаменту освіти і науки Київської облдержадміністрації відбулися Київські Студії гуманної педагогіки, у яких взяли участь вчителі м.Києва та Київської області, які прагнуть вносити у свою щоденну співпрацю з учнями ідеї Маніфесту Гуманної Педагогіки, Кодексу честі і служіння вчителя, ідеї Світла і Любові.

Тема зустрічі: Від Серця до Серця або перші кроки школи гуманної педагогіки в Києві

«Учитель усвідомлює виключне значення своєї суб’єктивної волі в творенні освітнього процесу, тому постійно зайнятий вдосконаленням свого характеру, поглядів, педагогічної майстерності, дух овно-морального світу, шукає і творить в собі педагога від Світла для дітей Світла»

Кодекс честі і служіння учителя

Форма проведення : семінар-практикум

Модератор: Зінаїда Іванівна Хоменко, кандидат психологічних наук, член Правління Всеукраїнської культурно-освітньої асоціації Гуманної Педагогіки, заступник Голови Київського міського центру ВАГП, науковий консультант експериментальної школи гуманної педагогіки.

В роботі Студій взяли участь учителі Печерської гімназії № 75:

Подвойська Людмила Миколаївна, вчитель початкових класів, спеціаліст,

Поліщук Любов Андріївна, вчитель початкових класів, спеціаліст 2 катег.,

Кушнірук Галина Іванівна, вчитель світової літератури, вчитель-методист

Відстань від серця до серця – це найкоротша відстань, можливо декілька кроків…Та ці кроки повинні бути настільки сповнені Безумовної Любові до тієї людини, до якої ти йдеш. І тоді Серце розкривається… «Без Серця, що зрозумієш?».

Тільки пройшовши шлях, виміряний в часі, а не в кілометрах, починаєш розуміти як тим шляхом іти.

Один рік роботи по становленню школи гуманної педагогіки був не простим і для мене і для колективу школи. Зрозуміти і прийняти, що робота по створенню школи гуманної педагогіки, перш за все, полягає в розширенні свого світогляду, в роботі над покращенням своїх рис характеру, у пробудженні доброзичливості свого серця, справа не із простих. Ті вчителі, які усвідомили та реалізували потребу самопізнання і самозростання, отримали і перші позитивні результати. Найсильнішим мотивом для людини на шляху самовдосконалення є внутрішнє бажання стати кращим, більш доброзичливим та добромислячим. Тоді всі внутрішні резерви розкриваються, тоді творчість знаходить свій прояв.

Вчителі гімназії вчилися «передавати оцінку з власних рук в руки учнів». Готували різноманітні завдання і разом з дітьми шукали різні варіанти, як ті завдання можна оцінювати. Діти вчилися самостійно виконувати завдання і самостійно аргументувати кожну оцінку, поставлену власноруч. Виявляється, це дуже цікава і відповідальна справа.

Учителі гімназії поділилися своїм власним досвідом перших кроків гуманної педагогіки в їх діяльності. Учасники Студій задавали багато різних питань, відбувся активний обмін думками та враженнями, а побажання було лише одне - «Успіхів!»

Зінаїда Хоменко

7 квітня 2015р. в м. Обухові відбулася важлива подія: у дитячому садочку «Рушничок» пройшов семінар «Гуманна Педагогіка як джерело любові та гармонійного виховання особистості».

Ця подія зібрала зацікавлених працівників дошкільних навчальних закладів міста Обухів та загальноосвітніх шкіл, практичних психологів, методистів з Управління освіти виконавчого комітету Обухівської міської ради.

В семінарі взяли участь представники Всеукраїнської культурно-освітньої асоціації Гуманної Педагогіки: Ерметов Ігор Олегович – віце-президент асоціації, психолог, лікар, Лицар Гуманної Педагогіки, Лауреат премії Кабінету Міністрів України, член Координаційної ради Міжнародного Центру Гуманної Педагогіки; Мазур Людмила Олександрівна – відповідальний секретар асоціації, Лицар Гуманної Педагогіки.

Читати далі: Семінар академіка Ш.О.Амонашвілі для батьків